зовнішні та внутрішні протоколи маршрутизації реферат

Згідно з цими визначеннями протоколи маршрутизації також поділяють на два види: протокол внутрішнього та протокол зовнішнього шлюзу (рис. 4.4) [5]. Протокол внутрішнього шлюзу (interior gateway protocol, IGP) приз-начений для використання у мережі, що керується або адмініструється окремою організацією. Такий протокол служить для знаходження найкращого маршруту в одній мережі. Іншими словами, метрика та характер її використання є найбільш важливими елементами протоколу IGP. Як правило, ці протоколи використовуються при маршрутизації між провайдерами служб Internet (Internet Service Providers, ISP) або між окремою компанією та Internet-провайдером. Протокол EGP повинен ізолювати АС.


Протоколи маршрутизації впливають на ефективність роботи мережі, а також логіку побудови маршрутів. Вони повинні реагувати на динамічні зміни у мережі і будувати найкращі маршрути в залежності від вимог і протоколу, який використовується. 1. Актуальність теми. Для маршрутизації у бездротових mesh мережах використовують як протоколи маршрутизації розроблені для роботи у мобільних ad hoc мережах такі як Ad Hoc On Demand Distance Vector (AODV), Optimized Link-State Routing (OLSR), так і протоколи розроблені безпосередньо для роботи у бездротових mesh мережах такий як Hybrid Wireless Mesh Protocol.


Протоколи маршрутизації. Маршрутизація - це передача дейтаграм від одного вузла мережі до іншого. Маршрутизацію виділяють пряму і не пряму. При прямій маршрутизпції пакетів (використовується в одній підмережі) відправник знає МАС-адресу отримувача і перетворює IP-дейтаграму в кадр мережі, що містить дану адресу і безпосередньо пересилає його. Список відповідності ІР та МАС-адрес формується вузлом динамічно за допомогою протоколу ARP (Adress Resolution Protocol). Протоколи маршрутизації. Існує два типи протоколів для маршрутизатора. · внутрішні. · зовнішні. Внутрішні призначені для роботи в автономних системах. IGP - Interior Gateway Protocol.


Реферат на тему: "Адресація та маршрутизація в IP–мережах". Адресація в IP–мережах. Протоколи цієї сім'ї розроблялись для мережі ARPAnet Міністерства оборони США, а пізніше отримали широке використання у мережах UNIX–машин та всесвітній мережі Internet. Стек протоколів TCP/IP розроблено та протестовано ще до прийняття стандартів ISO, а тому ієрархію управління в IP–мережах визначають п'ятьма рівнями: 1. - Hardware level ; 2. - Network interfase . Його таблиці маршрутизації містять інформацію як про внутрішні, так і про зовнішні мережі. Використання граничних маршрутизаторів дає змогу зменшити розміри таблиць внутрішніх маршрутизаторів та підвищити ефективність їхньої роботи.


5.4.1. Внутрішні й зовнішні протоколи маршрутизації Internet. Більшість протоколів маршрутизації, які застосовуються у сучасних мережах з комутацією пакетів, ведуть своє походження від мережі Internet і її попередниці - мережі ARPANET. Для того щоб зрозуміти їхнє призначення й особливості, корисно спочатку познайомитися зі структурою мережі Internet, що наклала відбиток на термінологію й типи протоколів. Internet споконвічно будувалася як мережа, що поєднує велику кількість існуючих систем. Із самого початку в її структурі виділяли магістральну мережу (core backbone network), а мережі, приєдна.


Такий протокол маршрутизації називається зовнішнім шлюзовим протоколом(Exterior Gateway Protocol, EGP) і в даний час їм є протокол BGP версії 4 (BGPv4). Всі інші протоколи (наприклад, RIP, OSPF, IS-IS) є внутрішніми шлюзовими протоколами(Interior Gateway Protocols, IGP). Усередині автономної системи може використовуватися будь-який внутрішній протокол. Внутрішні шлюзові протоколи відповідають за маршрут всередині автономної системи (Через внутрішні маршрутизатори) . У разі транзитної автономної системи ці протоколи вказують точну послідовність маршрутизаторів від точки входу в автономну систему до точки виходу з неї. Автономні системи складають магістраль Інтернету.


Протокол OSPF – внутрішній протокол маршрутизації і працює всередині однієї автономної системи. Її можна розбити на зони (області), які є логічними розділами автономної системи. Розглянемо дворівневу мережеву ієрархію, в якій у всіх маршрутизаторів свій принцип роботи. 2.5 Зовнішній протокол маршрутизації Протокол функціонує поверх протоколу транспортного рівня («TCP, порт 179») між автономними системами. Як сказано вище, автономна система – це сукупність мереж із загальним управлінням, тобто набір маршрутизаторів, що мають єдині правила маршрутизації. В кожної автономної системи є свій номер.


Сучасні протоколи маршрутизації передбачають автоматичне формування таблиць маршрутизації та підтримка їх віртуального стану з урахуванням взаємодії маршрутизаторів друг з одним. На кожному маршрутизаторе функції визначають програми опитування і прослуховування, з допомогою що їх обмінюється інформацією коїться з іншими маршрутизаторами. Щодо способі пересилки, наприклад, номер вихідного порту. У одній рядку таблиці можуть зберігатися даних про кількох можливих наступних транзитних маршрутизаторах, котрі задають різні критерії оптимальності шляху. Спосіб вибору транзитного маршрутизатора залежить від використовуваної схеми протоколу маршрутизації.


Протокол маршрутизації – мережевий протокол, який використовується маршрутизаторами для визначення можливих маршрутів прямування даних в комп'ютерній мережі. Внутрішні шлюзи можуть використовуватися для внутрішньої маршрутизації досить докладні графи зв'язків між собою, щоб вибрати найбільш раціональний маршрут. Протоколи EGP і BGP використовуються тільки в зовнішніх шлюзах автономних систем, які найчастіше організуються постачальниками послуг Інтернет. У маршрутизаторах корпоративних мереж працюють внутрішні протоколи маршрутизації, такі як RIP і OSPF. Розглянемо протоколи внутрішньої маршрутизації


Протокол маршрутизації - мережевий протокол, який використовується маршрутизаторами для визначення можливих маршрутів прямування даних в комп'ютерній мережі. Застосування протоколу маршрутизації дозволяє уникнути ручного введення всіх допустимих маршрутів, що, у свою чергу, знижує кількість помилок, забезпечує узгодженість дій усіх маршрутизаторів в мережі і полегшує працю адміністраторів.


Протоколи маршрутизації діляться на зовнішні, призначені для перенесення маршрутної інформації між автономними системами, до яких зазвичай відносять внутрішні мережі компаній, пов'язані з Інтернетом, і на внутрішні, що застосовуються тільки в межах певної автономної системи, звані протоколами внутрішнього шлюзу.


Протоколи цього типу називаються протоколами маршрутизації або маршрутними протоколами. Вибір протоколу маршрутизації (routіng protocols) — це досить складне та багатопланове завдання. Під час його розв’язання слід враховувати такі основні фактори . За допомогою протоколів маршрутизації маршрутизатори складають карту зв’язків мережі того чи іншого ступеня детальності. На підставі цієї інформації для кожного номера мережі приймається рішення про те, якому наступному маршрутизатору слід передавати пакети, що направляються за даною адресою, щоб маршрут виявився раціональним.


Між зовнішніми шлюзами використовується зовнішній шлюзовий протокол маршрутизації – у цей час це єдиний протокол BGP (Border Gateway Protocol) версії 4 (BGPv4). Усі інші протоколи динамічної маршрутизації є внутрішніми шлюзовими протоколами. IGP. Автономна система 54.


Між зовнішніми шлюзами використовується зовнішній шлюзовий протокол маршрутизації – у цей час це єдиний протокол BGP (Border Gateway Protocol) версії 4 (BGPv4). Усі інші протоколи динамічної маршрутизації є внутрішніми шлюзовими протоколами. IGP. Автономна система 54.


Реферат з інформатики. Комп’ютерні мережі: класифікація, протоколи, послуги, локальні та глобальні мережі. Загальне поняття про комп ’ютерні мережі. Сучасній людині важко уявити собі життя без різних засобів зв’язку. Мережеві протоколи. З появою мереж була усвідомлена необхідність створення правил і процедур, що визначають принципи взаємодії користувачів у мережі. Такі правила називаються прото-колами. Шлях, по якому пересилаються повідомлення, вибирають служби маршрутизації. У загальному випадку існує кілька шляхів, по яких можна доставити повідомлення зазначеному адресату, і відправник незнає, по якому маршрути пересилається повідомлення в конкретному випадку.


+ + + Характеристики внутрішніх протоколів Внутрішні протоколи для вибору кращого маршруту використовують поняття метрик. Метрика - це параметр або група параметрів, які виражаються в числах і служать для оцінки якості маршруту. + Назва протоколу. Поле мітка маршруту використовується для підтримки зовнішніх протоколів маршрутизації, сюди записуються коди автономних систем. При необхідності управління доступом можна використовувати перші 20 байт з кодом набору протоколів мережі 0xFFFF і влучною маршруту = 2. Тоді в інші 16 байт можна записати пароль.


Його таблиці маршрутизації містять інформацію як про внутрішні, так і про зовнішні мережі. Використання граничних маршрутизаторів дає змогу зменшити розміри таблиць внутрішніх маршрутизаторів та підвищити ефективність їхньої роботи. Протоколи маршрутизації бувають статичними та динамічними. У статичних протоколах зміни в таблицях маршрутизації робить адміністратор мережі, у динамічних цей процес відбувається автоматично. Список лiтератури. М.:Диалог–МИФИ, 1995.–272с. Назва реферату: Адресація та маршрутизація в IP–мережах Розділ: Комп'ютери, програмування Опубліковано: 2008-01-05 22:19:37 Прочитано: 2989 раз. 1 [2]. завантажити реферат.


прокол маршрутизації внутрішнього шлюзу. IGP – Interior Gateway Protocol, протокол внутрішнього шлюзу. IPv4 – Internet Protocol version 4, Інтернет протокол версії 4. IPv6 – Internet Protocol version 6, Інтернет протокол версії 6. MAC – Media Access Control, адреса управління доступом до мережі. Протоколи мережевої маршрутизації вразливі до атак, які можуть призвести до порушення цілісності, доступності, а також конфіденційності потоку пакетів, що передається в мережі. Наприклад, вразливими можна вважати: протоколи IPv4 та IPv6 2, протоколи маршрутизації в безпроводових мережах 6, протоколи маршрутизації в проводових мережах [7, 8], протоколи міждоменної маршрутизації 10.


Протоколи цього типу називаються протоколами маршрутизації (або маршрутизируючими протоколами). Протоколи маршрутизації (наприклад, RIP, OSPF, NLSP) варто відрізняти від власне мережевих протоколів (наприклад, IP, IPX). І ті й інші виконують функції мережного рівня моделі OSI - беруть участь у доставці пакетів адресатові через різнорідну складену мережу. У тому, що маршрутизатори для ухвалення рішення про просування пакета звертаються до адресних таблиць, можна побачити їх деяку подібність із мостами й комутаторами.


Причиною розробки протоколів зовнішнього шлюзу, було те, що протоколи внутрішнього шлюзу не дуже добре масштабувалися в мережах, більше за рівень підприємства, з тисячами вузлів і сотнями тисяч маршрутів. Протоколи внутрішнього шлюзу не були передбачені для цих цілей. 1.1.1. Приклад простої маршрутизації. На рис.1.(див.


^ Призначення протоколів динамічної маршрутизації. Протокол маршрутизації – це набір процесів, алгоритмів та повідомлень, які використовуються для обміну інформацією про маршрутизацію та заповнення таблиці маршрутизації та вибору найкращого маршруту. Протоколи маршрутизації забезпечують: виявлення віддалених мереж . Оскільки Інтернет заснований на концепції автономної системи потрібні два типи протоколів маршрутизації: внутрішні та зовнішні. Цими протоколами є: Внутрішні протоколи (IGP - Interior Gateway Protocols) використовуються для маршрутизації всередині автономної системи.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

звіт з виробничої практики бухгалтера на фермерському господарстві

скачати фіфа 09 українська ліга торрент

пісня – танок « осінні листочки», муз і сл і мараховської