реферат на тему вівчарство в україні

Реферат на тему "Вівчарство". Окремою галуззю тваринництва в Україні було розведення овець, де протягом тривалого часу формувалися цікаві традиції. Вівчарство в українському селянському господарстві узгоджувалось із усталеним напрямком і основними засадами культури господарювання. Хліборобські засади господарств на більшості території України і значною мірою ландшафт зумовлювали особливості випасання худоби в цілому і овець зокрема. Якщо для великої худоби були характерними вигінний, відгінний і навіть змішаний типи (коли корів залишали у селі, а воли і коні стаціонарно літувались на відповідних пасовищах), то для овець побутувала відгінна форма випасання і лише у степовій зоні переважала вигінна.

В Україні склалися чотири основні напрями вівчарства: тонкорунне, напівтонкорунне, грубововнове та напівгрубововнове. Від тонкорунних овець одержують однорідну вовну, з якої виготовляють найкращі тонкі тканини, баранину й хутрові овечі шкури. В Україні цей напрям представлено двома породами: асканійською та прекос. Напівтонкорунне характеризується виробництвом напівтонкої однорідної вовни й молодої баранини. Напівтонка вовна така ж цінна, як і тонка: з неї виготовляють трикотаж, напівтонкі та деякі технічні сукна.

>Реферат на тему: Вівчарство. Москва 2009. ЗАПРОВАДЖЕННЯ. Вівчарство – важлива галузь сільськогосподарського виробництва. Організація повноцінного годівлі овець має вирішальне значення щоб одержати високоякісної м'ясної ішерстной продукції, і навіть шубного соняшнику та шкіряної сировини для промисловості. Сучасні норми годівлі овець враховують необхідність балансування раціонів по 18-20 і більше елементам харчування: кормовим одиницямЭКЕ (енергетичним кормовим одиницям), сухому речовини, сирому іпереваримомупротеину, цукру, клітковині, кальцію, фосфору, магнію, сірці, залозу, міді, цинку, кобальту, марганцеві, йоду,каротину, вітамінівD,E.

Вівча́рство — окрема галузь тваринництва, яка забезпечує розведення овець і виготовлення сировини для легкої промисловості (шерсть, овчина, смушки) і харчових продуктів (молоко, м'ясо, сало). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири.

В Україні вівчарство традиційна галузь. За породним складом тонкорунні вівці асканійської породи та прекос спадають 34,6 відсотки, напівтонкорунні цигайська 25,0% та українські м'ясо-вовнові з кросбредною вовною 2,5%, грубововнові 3,7%, каракульські та смушкові 5,7 відсотки. За останні п'ять років навіть в умовах кризового стану створено і апробовано таврійський тип асканійської тонкорунної породи з настригом чистої вовни 3,6-3,9 кг при виході чистого волокна 49-52%, два нових типи в породі прекос - харківський та закарпатський живою масою вівцематок 57-58 кг і настригом чистої вовни.

В Україні теж має бути високорозвинене вівчарство сучасного світового рівня. Вівчарство як галузь тваринництва і система знань про виробництво продукції овець має три структурних компоненти: продукцію, селекцію і технологію. Породи овець. Продуктивні особливості. Тільки у тонкорунних овець вовна складається з самого пуху, тонина вовни до 25 мкм включно (60, 64, 70 і 80 якості), найвища вирівняність вовнового покриву за тониною, найвища густота і жироггітність вовни, найдосконаліша штапельна будова руна, неперевершений характер звивистості штапелю, найкраща оброслість тварин рунною вовною.

Реферат на тему: Вівчарство. Окремою галуззю тваринництва в Україні було вівчарство, де протягом тривалого часу формувалися цікаві традиції. Адже овець розводили з давніх-давен, оскільки вони забезпечували селян найнеобхіднішим: із шкір та вовни виготовляли одяг; м'ясо і молоко були цінними продуктами харчування; літування в кошарах на рільних площах сприяло удобрюванню ґрунту тощо. Вівчарство в українському селянському господарстві узгоджувалось із усталеним напрямком і основними засадами культури господарювання. Хліборобські засади господарств на більшості території України і значною мі.

ВІВЧА́РСТВО – галузь тваринництва, що займається розведенням овець. Осн. напрями В. – тонкорунне, напівтонкорунне, напівгрубововнове та грубововнове (смушкове, шубне, м’ясо-вовно-молочне). В. України почало занепадати у зв’язку з розорюванням степів, що спричинило брак паші, а ще більше через падіння цін на вовну внаслідок конкуренції дешевої австралій. й арґентин. вовни. Особливо різко зменшилася кількість тонкорунних овець, вовна яких експортувалася: у 3-х степ. губерніях України від 7 млн у 1860-х рр. до 1,2 млн у 1911– 12, кількість усіх овець – від 9 млн у 1883 до 2 млн у 1912.

вівчарства. Внашій країні основне поголів'я овець, як і інших сільськогосподарськихтварин, зосереджено в колгоспах і радгоспах. Однак і в особистому користуваннінаселення знаходиться чимало овець і кіз: їх поголів'я складає більше 30 млн. Наїх частку припадає приблизно 16-18% вовни від загальних державних закупівель.Крім того, шерсть, м'ясо, овчини використовуються безпосередньо у власнихгосподарствах, де тримають овець. Вівціпоїдають найрізноманітніші трави і навіть ті, які не використовують іншісільськогосподарські тварини. У багатьох господарствах великі масиви землізаймають .

Світова культура вівчарства та розвиток вівчарства в Україні. Сучасні тенденції і напрями розвитку вівчарства. Походження овець. Україна за статистичними даними поки що перебуває у групі держав — імпортерів продукції вівчарства, проте її ресурси і спо-конвічні традиції є такими, що в найближчому майбутньому вона вийде з цієї групи. 7. Розділ 1. Стан і перспективи розвитку вівчарства. 1.2. Світова культура вівчарства та розвиток вівчарства в Україні. Розвиток культурного вівчарства бере початок з відомих регул і маніфестів Петра І щодо розведення овець, які в усі часи вважа-лися вершиною селекційних досягнень і галузевої досконалості овець загалом.

Про нюанси розвитку цієї галузі тваринництва в Україні журналістам Kurkul.com розповіла професор кафедри технології виробництва і переробки продукції тваринництва Одеського державного аграрного університету Алла Китаєва. Вівчарство – важлива галузь тваринництва. Воно дає таку цінну продукцію, як вовна, смушки, овчини та високопоживні продукти, що користуються великим попитом у населення – м'ясо, молоко.Баранина відзначається, високим вмістом повноцінного білка і незамінних амінокислот. Вівці – єдині у світі тварини, у яких ніколи не було виявлено таких захворювань, як туберкульоз і рак. На теперішній час у вівчарстві багатьох країн світу у тому числі й Україні сталися великі зміни.

Вівчарство - галузь тваринництва, що займається розведенням овець. Ці тварини відносяться до сімейства полорогих парнокопитних. Продукцією вівчарства є м'ясо, шерсть, молоко, сир, смушки, овчина. Розведення овець переважає в районах і країнах, що володіють великими пасовищами, особливо в пустельних і напівпустельних районах субтропічного і тропічного поясів. Розрізняють такі основні напрями у вівчарстві . У господарствах використовують штучне запліднення і природну злучку. Перше вважається найдосконалішим способом розведення овець. Природна злучка поділяється на декілька видів - вільна, гаремних, ручна і класна. Гаремних злучка - барана-виробника пускають до групи маток (від 30 до 50 овець).

Організація процесів у вівчарстві. Спеціалізація процесів і розміри птахівництва. Название: Організація виробничих процесів у свинарстві, вівчарстві і птахівництві Раздел: Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству Тип: контрольная работа Добавлен 03:15:00 09 июня 2011 Похожие работы Просмотров: 1210 Комментариев: 15 Оценило: 2 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно Скачать. Тема. Організація виробничих процесів у свинарстві, вівчарстві і птахівництві. Організація виробничих процесів у свинарстві.

Організація вівчарства. Вівчарство по Україні вона є додатковою галуззю, а в багатьох господарствах південних областей вона є провідною. На сьогоднішній день виробництво вовни зменшилось, тому що скоротилась чисельність овець і кіз за останній час. Залежно від зони, напрямку вівчарства застосовуються різні розміри отар. В тонкорунному вівчарстві в районах інтенсивного землеробства рекомендується мати в стаді маток 55-60%, а валухів – тільки 10-15%, в районах з наявністю природних угідь питома вага валухів – до 20%. В напівтонкорунному вівчарстві виникає потреба скорочення питомої ваги валухів та збільшення маток за умови реалізації молодняку для відгодівлі і забою на м’ясо у віці 6-8 місяців.

Спеціалізація галузі вівчарства, система утримання овець. Організація годівлі, догляду та утримання овець різних груп. Організація літнього утримання овець, проведення ягніння, вирощування молодняку. Економічні показники галузі вівчарства. Поголів'я овець, настриг вовни. Валове виробництво вовни та баранини. Собівартість 1 ц вовни та баранини, структура собівартості. Прибутки та рівень рентабельності виробництва вовни та баранини. Затрати на утримання вівцематок на рік, шляхи зниження собівартості виробництва вовни та баранини і підвищення рівня рентабельності галузі вівчарства.

Вівчарство майже повністю базується на природних кормових угіддях. Кормова база його в зимовий період недостатня. Продукція галузі дуже цінна. Шовківництво добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію. Кролівництво дістало розвиток на Поліссі та в Лісостепу. Шовківництво найпоширеніше в степовій і лісостеповій зонах України. Тут зосереджено основні площі шовковиці, листям якої живиться гусінь тутового шовкопряда. З її коконів виробляють натуральне шовкове волокно.